Визначення місця проживання дитини

Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В більшості випадків, батьки дитини домовляються про місце проживання дитини в усному порядку, але домовленість можна закріпити і в договорі.

Так, статтею 157 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або у судовому порядку. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При визначенні місця проживання дитини враховуються всі обставини, що мають істотне значення, зокрема, виконання батьками своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров’я та інші обставини.

Дитину не можуть передати для проживання тому із батьків, хто не має доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнає, що жоден із батьків не зможе створити дитині належних умов для виховання та розвитку, дитина може бути передана комусь із інших родичів, які були залучені до участі у справі.

Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах: