Чи є законним відсторонення від занять у школі не щепленої за віком дитини?

Верховний Суд України визнав пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров’я і безпеки людини над правом на освіту.

КЦС ВС у своїй постанові у справі № 331/5291/19 від 10.03.2021 залишив без змін судові рішення районного та апеляційного судів, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним та скасування наказу директора ліцею про відсторонення від занять учениці, не щепленої за віком.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про скасування наказів директора ліцею, не врахували, що право на доступну та якісну повну загальну середню освіту є обов`язковим та гарантується Конституцією України, а тому оспорюваними наказами порушено конституційне право дитини на освіту.

Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

При цьому статтею 53 Закону України «Про освіту» встановлено, що здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці, а також зобов`язані відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля. Здобувачі освіти зобов`язані поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм, відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров`я, здоров`я оточуючих, довкілля.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції про права дитини у всіх питаннях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращим інтересам дитини.

Завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на освіту та інтересами інших дітей.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки несуть відповідальність за стан здоров`я дитини, її фізичний розвиток.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачає, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Крім того, стаття 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» зазначає, що прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом.

Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячого закладу не дозволяється.

У справі, яка переглядається, індивідуальне право відмовитися від щеплення матір`ю дитини при збереженні обсягу прав дитини на здобуття освіти, у тому числі у шкільних закладах освіти, протиставляється загальному праву суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

В наведеному прикладі право дитини на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

Водночас право дитини на здобуття освіти не порушене, оскільки для дітей, які не можуть відвідувати заклад освіти за відсутності щеплень, установлені альтернативні способи отримання освіти та продовження навчання, зокрема в навчальному закладі.

Зокрема, стаття 9 Закону України «Про освіту» встановлює форми здобуття освіти, серед яких є сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

Основними формами здобуття освіти є:  інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві); дуальна.

Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах: