Змішаний договір: правова позиція Верховного Суду України.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Стаття 638 ЦК України зазначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У постанові по справі № 199/1917/19 від 10 березня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95532980) КЦС Верховного Суду України роз'яснив поняття, зміст і правові наслідки укладення змішаного договору.
Колегія суддів Цивільного суду ВС скасувала постанову апеляційного суду та залишила у силі рішення суду першої інстанції, вказавши наступне.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).
Скасовуючи рішення суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив виключно з того, що з урахуванням положень статей 512, 514 ЦК України договір відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. А оскільки передача за правочином відбулася щодо невизначених, позбавлених конкретного змісту, вимог, у тому числі й на майбутнє, то це тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що: «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при:
1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін;
2) розірванні договору в судовому порядку;
3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України;
5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах:
