Встановлення факту

З роками не втрачає своєї актуальності питання встановлення фактів належності правовстановлюючих документів, яке виникає внаслідок того, що прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження особи, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

В житті трапляються випадки, коли громадяни не можуть використовувати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них відомості про особу не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах. Це могло бути викликано, зокрема, різними варіантами перекладу з російської мови на українську мову прізвища, ім’я, по батькові або допущенні технічні помилки при зазначенні відомостей про особу тощо.

Зазвичай, особа не помічає невідповідності зазначення відомостей про неї у документі, або при отриманні документа легковажно вважає це не суттєвим та не намагається своєчасно їх усунути.

Перешкоди виникають при необхідності оформлення майнових прав громадянина, наприклад, при оформленні спадкових прав, відчуженні права власності тощо. І зазвичай на цій стадії виникає необхідність усунення перешкод для реалізації прав, які виникли у особи внаслідок помилки при зазначенні відомостей про нього.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

В першу чергу необхідно звернутися до державного органу, який видав відповідний правовстановлюючий документ, з проханням виправити виявлену в ньому помилку.

У разі, якщо державна установа, яка видала цей документ, не може виправити допущену в ньому помилку, або така установа ліквідована, та архівні документи не збереглися, громадянин має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу  (ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного Кодексу України).

Згідно Цивільного кодексу України встановлення факту належності правовстановлюючого документу відноситься до категорії про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 Цивільного процесуального Кодексу України до справ про встановлення юридичного факту відносять:

1. Встановлення факту родинних відносин між фізичними особами;

2. Встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні;

3. Встановлення факту каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;

4. Встановлення факту реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5. Встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6. Встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім’ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7. Встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8. Встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9. Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документа можуть подавати:

• особа-власник правовстановлюючого документа, якій необхідно довести належність цього документа їй;
• спадкоємці померлої особи – власника цього документа для оформлення спадкових прав;
• утриманці померлого для одержання пенсії;
• інші особи, які мають інтерес у встановленні факту.

Заінтересованими особами є особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права й обов’язки.

Заінтересованими особами залежно від мети встановлення факту можуть бути: військкомати, органи внутрішніх справ, управління соціального захисту населення, управління Пенсійного фонду України, фінансові органи, органи виконавчої влади, навчальні заклади, органи страхування тощо.

Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах: