Право довірчої власності

Право довірчої власності – особливий вид права власності, що виникає внаслідок закону або договору, а також, це й особливий вид забезпечення виконання зобов’язань.

Змішана правова природа права довірчої власності полягає в тому, що воно є речовим правом, яке обмежено зобов’язальними відносинами між власником майна та управителем майна або довірчим власником, що полягає в зобов’язанні його діяти лише для досягнення мети управління майном, визначеної установником.

Договір про встановлення довірчої власності повинен бути посвідчений нотаріально, при умові, що в довірчу власність передається нерухоме майно. За даним договором, одна сторона (довірчий засновник) передає майно другій стороні (довірчому власнику) для забезпечення зобов’язання боржника за кредитним договором (договором позики).

При цьому з моменту встановлення довірчої власності (для рухомого майна – укладення договору, для нерухомого – реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.

Об’єктом довірчої власності може бути майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення. Якщо законом не встановлено інше, об’єктом довірчої власності не можуть бути корпоративні права.

Основні характеристики права довірчої власності:

• право власності на майно переходить до довірчого власника;

• об’єкт довірчої власності – будь-яке майно, що може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення, крім цінних паперів та корпоративних прав, якщо інше не встановлено законом;

• довірчий власник має обмежене право щодо розпорядження та користування майном, переданим в довірчу власність;

• право довірчої власності виникає тільки на підставі договору, що було укладено в письмовій формі, а для нерухомості – з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

• звернення стягнення на об’єкт довірчої власності відбувається шляхом його продажу довірчим власником будь-якій особі-покупцеві.

Довірчий власник:

• це кредитор за основним зобов’язанням;
• має право у будь-який час протягом строку дії довірчої власності та за умови попереднього повідомлення користувача перевіряти наявність, стан, умови збереження та використання об’єкта довірчої власності;
• може тільки розпорядитись майном у чітко визначених випадках, а користуватися може особа, яка передала його у довірчу власність або інша особа визначена договором;
• несе субсидіарну відповідальність за боргами, що виникли у зв’язку із здійсненням ним управління, якщо вартості майна, переданого в управління, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Для здійснення державної реєстрації права довірчої власності необхідно подати наступі документи:

• заяву про державну реєстрацію;

• документ, що посвідчує особу заявника;

• національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або інший документ, що посвідчує особу іноземця, у разі коли заявником є іноземець;

• довіреність, у разі подання заяви уповноваженою на те особою;

• договір, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об’єктом довірчої власності;

• документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати.

Протягом п’яти робочих днів з дня припинення/повного виконання основного зобов’язання довірчий власник зобов’язаний передати право власності на об’єкт довірчої власності довірчому засновнику, якщо інше не визначено договором про встановлення довірчої власності.

Передача права власності на об’єкт довірчої власності здійснюється згідно з актом приймання-передачі, який підписується довірчим власником та особою, якій передається об’єкт довірчої власності. Акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню.

Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах:

telegram:  t.me/blogprava (https://t.me/joinchat/AAAAAEnMoJNqjWUqOt_cAw)