Переведення працівника на неповний робочий день

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Тобто, стандартний робочий тиждень — це п'ять робочих днів з 8-годинним робочим днем та два вихідних дні. 

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень, що передбачено ст. 56 КЗпП України.
Для кожного працівника це встановлюють окремо у наказі.
Отже, працівник може працювати не 8 годин, а 4 години на день. Або може працювати неповний робочий тиждень, наприклад, не п'ять днів, а три. При цьому не заборонено установити неповний день і тиждень одночасно.

В залежності від того, хто ініціатор такого переведення, процес оформлення його різний.
Якщо сам працівник - то він пише заяву, а роботодавець видає відповідний наказ та вносить зміни у трудовий договір.

Якщо переведення здійснюється за ініціативою роботодавця - ця процедура дещо триваліша.
Відповідно до ст. 32 КЗпП України про встановлення або скасування неповного робочого часу - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. При цьому передувати переведенню на неповний робочий час повинні зміни в організації виробництва і праці. 

Якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу.

Оплата праці на умовах неповного робочого дня провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тобто, за ним зберігається право на відпустку, лікарняний.

Врахуйте, за оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання ним роботи повний робочий час, установлений на підприємстві - передбачена відповідальність у вигляді штрафу, що передбачено ст. 265 КЗпП України.

Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах: