Чи можна звільнити працівника, який довго хворіє

Відповідно до ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Тобто, законодавством не допускається можливість припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця в період хвороби працівника.

Звичайно, завжди можна знайти компроміс, і домовитись про звільнення. У такому разі можливе звільнення за угодою сторін, що передбачено ст. 36 Кодексу. Із самого формулювання вже зрозуміло - звільнення за угодою сторін можливо лише в тому випадку, якщо є волевиявлення обох сторін - працівника і роботодавця. 
Істотною умовою звільнення з роботи за угодою сторін - являється саме домовленість між працівником і роботодавцем. При чому домовленість повинна бути документально оформлена відповідною заявою, яка і буде доказом того, що сторони узгодили це питання між собою і жодні заперечення відсутні.

Також, можна звільнити працівника, який хворіє більш ніж чотири місяці підряд. Так, відповідно до норм КЗпП трудовий договір може бути розірваний за ініціативою власника у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Але поки підприємство або ФОП діюче, не можна звільнювати наступних працівників, а саме:
- вагітних і жінок із дітьми до 3 років (до 6 років — у порядку й випадках, передбачених ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів, які виховують дітей до 14 років або дитину-інваліда (ч. 3 ст. 184 КЗпП);
- батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. якщо мати тривалий час перебуває на лікуванні), а також опікунів (піклувальників) (ст. 186-1 КЗпП);
- працівників до 18 років (ст. 198 КЗпП).
Звільнити вищезазначених працівників можна тільки за умови їх обов’язкового працевлаштування на іншу роботу.

Дар'я Аккерман, адвокат.
Підписуйтесь на мене в соціальних мережах: